Релікти волочебної традиції в українському обрядовому фольклорі

Анотація

Досі про волочебні традиції українців ішлося дуже мало. Ще наприкінці ХІХ ст. принагідно про них обмовився М. Костомаров. Загалом як цілісний комплекс вони, можливо, трохи ліпше збереглися в білорусів, тому й сприймалися багатьма, хто близько не торкався цього питання, як своєрідне явище білоруської зви­ча­євості. Перше свідчення про наявність волочебного обряду в білорусів припадає на 30-ті роки ХІХ ст. На той час він побутував як великодній обхід селянських обійсть ватагою музик і співаків, яка вико­ну­вала віншувальні пісні. Кожен куплет такої пісні супроводжувався релігійним рефреном "Хрыстос васкрэс на увесь свет". Оскільки церк­ва, незважаючи навіть на релігійний реф­рен, ставилася до цього обряду вороже, вже першовідкривач цього ритуалу О. Рипінський не сумнівався в його язичницькому походженні. На світський характер цієї традиції вка­зує й відомий біло­русь­кий етнограф П. Шпі­лев­­ський. Він, зокрема, зазначає, що прихід волочебників у селянське середовище мав якийсь невловимий зв’язок із надією на господарський прибуток, на те, що весна і літо будуть сприятливими.